Удобрення ріпаку

Ріпак — популярна рослина з широким застосуванням, зокрема в харчовій промисловості для виробництва ріпакової олії та меду. Крім того, його використовують для виробництва кормів для тварин, біопалива та оліфи. Існує у двох формах: озимий ріпак і ярий ріпак. Це рослина з великими поживними потребами, тому потребує відповідного, систематичного удобрення.

Озимий і ярий ріпак належать до рослин з великими поживними потребами. Вони поглинають із ґрунту вдвічі більше азоту, фосфору та калію та в п’ять разів більше кальцію, ніж пшениця, а також значні кількості сірки, магнію, бору, молібдену та марганцю. Залежно від способу удобрення (органічне + мінеральне або виключно мінеральне), попередників і природної родючості ґрунту у вирощуванні цієї рослини слід застосовувати мінеральні добрива, склад яких підібраний так, щоб задовольнити її специфічні потреби.

Особливо важливими поживними речовинами, відповідальними за належний ріст і розвиток ріпаку, є ті, що містяться в добривах Fosfan: фосфор, калій, кальцій, магній, сірка, бор, молібден і азот.

Озимий ріпак, добре забезпечений фосфором і калієм, до зими утворює сильні листові розетки та добре вкорінюється, що сприяє гарній зимівлі. Навесні фосфор і калій полегшують швидке утворення нових листків і стебел, а влітку прискорюють дозрівання насіння в стручках, збільшують урожай насіння та вміст жиру. Про нестачу калію в ріпаку калієм свідчать тьмяно-зелені в’ялі листки, засохлі та потріскані по краях. Між жилками найстаріших листків утворюються жовті та коричневі плями мертвої тканини.

Кальцій необхідний для належного росту та розвитку ріпаку та отримання високого врожаю насіння. Недостатня кількість кальцію в ґрунті спричиняє згинання верхівок стебел, ослаблення цвітіння, прискорене опадання квітів, унаслідок чого стручків мало, вони деформовані, утворюються в них лише кілька дрібних насінин.

Магній стимулює формування насіння в стручках і підвищує вміст жиру в насінні. Про його нестачу свідчать жовтуваті та іржаві плями на найстаріших листках (так звана мармуровість або тигровість листя) і відмирання тканини між жилками. На відміну від ознак нестачі калію, краї цих листків не засихають і не тріскаються, а основні жилки довго залишаються зеленими.

Цукровий буряк, кормовий буряк та інші коренеплоди мають велику потребу в борі, тоді як більшість ґрунтів у Польщі нині виявляють значний дефіцит цього елемента. Для удобрення буряків слід застосовувати мінеральні добрива, що містять цей елемент. Нестача мікроелемента викликає кучерявість листя буряка. У період повного розвитку молодші, центральні листя жовтіють, а потім буріють і відмирають (так звана серцевинна гниль листя). Ознаки дефіциту бору видно в коренях у вигляді відмирання та коркування запасної тканини (так звана суха гниль кореня).

Сірка, особливо за умов високого азотного удобрення ріпаку, позитивно впливає на середній урожай насіння з одного стручка та вміст жиру, а також покращує поживну цінність макухи. Все частіше на плантаціях ріпаку подвійного покращення спостерігаються ознаки нестачі сірки. На ранній стадії розвитку рослини видно світло-зелене забарвлення країв листків, що охоплює все більшу площу листкової пластинки, тоді як жилки залишаються зеленими. Листя в розетці пряме і жорстке. Навесні можна спостерігати так звану мармуровість наймолодших листків і легке закручування їхніх країв. Квіти маленькі, дуже бліді, а кількість стручків сильно зменшена. Вони також дрібні, з незначною кількістю насінин.

Відсутність молібдену в ґрунті негативно впливає на ріст і врожайність ріпаку. Рослини слабкі та бліді, листкові пластинки зморшкуваті, деформовані та скручені у формі ложечки. Наймолодше листя має сильно зменшену листкову пластинку.

Окрім перелічених вище елементів, ріпак, як і всі культурні рослини, вимагає азотного удобрення. Високі дози азотних добрив позитивно впливають на загальний урожай насіння, оскільки сприяють кращому розгалуженню рослин. У результаті, незважаючи на деяке зниження вмісту жиру в насінні, загальний урожай насіння та жиру, отриманий з одиниці площі, більший, ніж при удобренні низькими дозами цього елемента. Азотне удобрення ріпаку завжди має бути збалансоване відповідною кількістю інших необхідних для ріпаку макро- та мікроелементів.