Удобрення бобових рослин

До родини бобових рослин ми зараховуємо насамперед конюшину, люцерну, серделу, квасолю, горох, сочевицю, сою та солодку. Це рослини, вирощування яких суттєво позитивно впливає на родючість наших ґрунтів, збагачуючи їх азотом та сприяючи їх розпушенню. Вирощування бобових (інакше кажучи, метеликових) рослин вимагає належного догляду та забезпечення відповідної кількості поживних речовин.

Усі фермери знають, наскільки важливі в сівозміні бобові рослини: вирощувані на зелене добриво, вони покращують грудковату структуру ґрунту, його водні та теплові умови, збагачують його азотом (50 до 250 кг/га) та значною кількістю фосфору, кальцію, сірки, калію і магнію. Вирощувані на корм (у вигляді зелені, сіна, силосу або насіння) вони постачають тваринам велику кількість білка, вітамінів та мінеральних солей. В удобренні бобових рослин слід враховувати всі необхідні для рослин мінеральні речовини. У конкретних ґрунтових умовах необхідно застосовувати багатокомпонентні мінеральні добрива.

Завдяки особливій властивості бобових рослин, а саме симбіозу з бульбочковими бактеріями, що фіксують атмосферний азот із ґрунтового повітря, ці рослини, як правило, не удобрюються азотом. У присутності нітратів та амонійних солей утворення бульбочок на коренях ускладнюється або повністю припиняється. Іншою причиною неутворення бульбочок може бути занадто кислий ґрунт. В обох випадках азотне удобрення не може замінити специфічний характер симбіозу – врожай і вміст азоту в біомасі зменшуються. Помітні ознаки нестачі азоту — це жовтіння, а потім фіолетовий колір листя, витягнута форма рослин, а також слабке цвітіння і плодоношення.

Оптимальне забезпечення бобових рослин фосфором сприяє фіксації азоту бульбочковими бактеріями і полегшує перетворення мінерального азоту в білок. Відсутність удобрення легкозасвоюваними фосфорними добривами завжди, незалежно від родючості ґрунту, призводить до швидкого і значного зниження врожаю. Зовнішні ознаки нестачі фосфору – це ослаблений ріст, вертикальний вигляд рослин, фіолетове і буре забарвлення найстаріших листків, а також затримка дозрівання. На ґрунтах, особливо бідних на фосфор, бобові рослини слід удобрювати добривами з високою концентрацією фосфору, наприклад, простим гранульованим суперфосфатом.

Для хорошого врожаю бобових рослин, особливо конюшини та люцерни, необхідне калійне удобрення. Ознаки нестачі калію – це в’ялість рослин, їх маленький розмір, засихання листя. Характерними є дуже дрібні та численні некротичні плями між жилками листочків.

Бобові рослини потребують великої кількості кальцію в ґрунті (не вапнується ґрунт лише під жовтий люпин та серделу). Ознаки нестачі кальцію у рослин – це згинання, а потім ламання верхівок стебел і відмирання суцвіть. Всі добрива, вироблені компанією Fosfan, містять достатню для бобових рослин кількість кальцію. Лише на дуже кислих ґрунтах необхідне вапнування.

Присутність магнію в ґрунті полегшує рослинам поглинання фосфору. Бобові споживають значно більшу кількість магнію, ніж інші культурні рослини. На нестачу магнію в ґрунті реагують усі бобові рослини. Характерні ознаки нестачі – це жовто-зелене забарвлення листків з темнішими зеленими смугами вздовж жилок (так звана мармуровість).

Бобові рослини потребують особливо великої кількості сірки в ґрунті. На ґрунтах, бідних на сірку, введення цього елемента значно покращує врожайність цих рослин. Ознаки нестачі сірки часто плутають з ознаками нестачі азоту, оскільки в обох випадках рослини дрібні та хлорозні.